Чомусь доля дарувала
Лиш мені одній кохання.
Назавжди причарувала.
Без взаємного єднання
Ця любов для серця мого -
Сіль пекуча в голій рані,
Злая доля для святого -
Тиха смерть без покаяння.
Для одного забагато те.
Що маюь вдвох нести
Двоє де будують хату,
Один мостить лиш хрести.
В молоді роки багато
Дошкуляли ці думки.
Зараз серце стогне, плаче,
Прийняла б у дві руки,
Як народжену дитину
Здатність серця покохати.
В ніч глуху, у світлу днину
Я б не стала сумувати,
З радістю прийняла б
Цей дарунок для душі
У слова його вдягнула б
Та й поклала у вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2012
автор: Раїса Кириченко