Ти знаєш, кожен білий день,
Чиїсь руйнуються вогненні мрії,
Хтось плаче, леліячи дарма надії,
А хтось марнує нетривке життя.
Ти знаєш, досить я вже бачив,
Як топнуть заіржавілі кораблі,
У дійсності страшенній млі,
Шукаючи дорогу в майбуття.
Ти знаєш, кожна горда вежа,
Може пасти в першу ліпшу мить,
Коли нема кому в ній довго жить.
Тоді й камінь не міцніше скла.
Та не секрет, і ми вже так живем,
Орендуючи удвох мале житло,
Рятуючи своє старе судно,
У шторм шукаючи собі тепла.
Тож знай: ти живеш у мене голові,
І пливемо ми на тому ж кораблі,
Який в негоду рветься до землі,
Де все ще пам'ятає про любов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349046
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2012
автор: Валер`ян Максимчук