Коли йде дощ, я зупиняюсь,
Сідаю біля вікна і починаю слухати,
Як звуки за вікном перетворюються на симфонію
Дев’ятнадцятої весни.
Я люблю, коли йде дощ.
Зашаріле лице, мокре волосся,
Розгублених перехожих,
Що швидко проходять повз.
Думки, що охоплюють зненацька.
Відчуття новонародженої закоханості.
Свободу, легкість і натхнення
В кожній клітинці тіла.
Коли йде дощ, я зупиняюсь.
Зупиняю час і просто дивлюся,
Як небо звільняться від болю очікування
Холодним дощем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349027
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2012
автор: Майя Котек