СТЕЖКА ДОДОМУ

Стежка  додому  в  спориш  обростає.
Виросли  діти,  поїхали  в  світ.
Плаче  –  з  порогу  дітей  виглядає
Матуся  з  очима  повними  сліз.

Чаєнята,  дітки-чаєнята,
Як  вам,  мої  дітки,  в  далеках?
Сину,  не  приїхав  ти  у  свято.
Приїжджав,  бувало,  попервах.
І  уже  забула,  моя  доню,
Коли  в  хаті  чула  я  твій  сміх.
Іншим  діти  часто,  часто  дзвонять,
А  мені  хіба  у  Новий  рік.

Стежка  додому  в  спориш  обростає.
Виросли  діти,  поїхали  в  світ.
Забули,  напевно,  татусь  їх  чекає:
Всі  очі  прогледів  старий  від  воріт.

Чаєнята,  дітки-чаєнята,
Як  вам,  мої  дітки,  в  далеках?
Сину,  не  приїхав  ти  у  свято.
Приїжджав,  бувало,  попервах.
Як  тобі  живеться,  доню?  Доню,
За  столом  давно  не  чув  твій  сміх.
Іншим  діти  часто,  часто  дзвонять,
А  мені  хіба  у  Новий  рік.

Стежка  додому  в  спориш  обростає.
Виросли  діти,  поїхали  в  світ.
Діти  домівку  чомусь  забувають…
Стежка  додому  дітей  пам’ятає…
Стежка  додому  вас,  дітки,  чекає:
Спориш  пригорнеться  до  стомлених  ніг.

Чаєнята,  дітки-чаєнята,
Зачекалась  стежка  в  споришах…
Сину!  Доню!  Приїжджайте  в  свято!
Приїжджайте,  дітки,  просто  так!
Сину!  Доню!  Приїжджайте  в  свято!
І  везіть  онуків  -  просто  так!..
Сину!  Доню!  Приїжджайте  часто
І  везіть  онуків  -  просто  так!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348897
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2012
автор: Михайло Нізовцов