Парафінова фея
В обіймах морфея.
Спитай мене, де я?
Забий мої двері.
Промовчи все зухвало.
Повітря замало.
Давно все пропало
І в душу запало.
Відкрий мої вікна,
Увінчані вічно.
Пов'яли всі свічки.
Хто ж їх покалічив?
Дави мою душу.
Гної моє тіло.
Хоч так і невміло,
Але я все ж мушу
Відкрить свої очі,
Зламать свої стіни.
Хоч із парафіну,
Але, все ж, хороші.
Розбити свій морок.
Отримати щастя.
Не знаю лиш, нащо
Із темних коробок.
Розкинути крила,
Порізать повітря,
Розвіять по вітру,
Як чорні вітрила.
Жбурнути в обличчя
Й сказати "ти лишній".
Покинути лихо.
Залишить на втіху
Розбиті надії,
Загублені мрії,
Убиті світанком,
Які під серпанком
Ведуть знов до тебе.
На зоряне небо.
Я гляну на себе.
Я знаю, не треба.
Нема в цьому сенсу.
Ти знаєш, не сердься.
Я буду з тобою.
Твоя я, без бою.
Розбита на двоє.
Не маю спокою.
Не маю кохання.
Лиш маюсь. В останнє,
В останнє дивлюся,
На фоні дискусій.
На фоніі ілюзій,
Я більше не злюся.
16 травня 2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2012
автор: Maggie Bee