О Україно, рідний краю мій !
Прокинулась і встала ти з колін ,
Й, почувши волі клич, усі кому ти мила,
Вітання щирі шлють на журавлиних крилах.
На Україну линуть журавлі.
Летять вони до отчого порога,
Щоб низько поклонитись тій землі,
Де ними так давно неходжена дорога.
Спішать чимдуж з усіх материків
До України – неньки гнані діти,
Де чути славний відгомін віків,
Де вони серцем зможуть відпочити.
Тут здавна жили їхні прабатьки,
Тут корінь роду їхнього сягає,
Сюди неслися з тугою думки,
Тепер надія в серці проростає.
Вони почують знову солов’я,
Побачать знову пишний кущ калини,
Збереться біля столу вся рідня -
І дзвінко пісня в синю даль полине.
О Україно, краю дорогий!
Ти так давно чекала свою волю
Не обмани ж цих заповітних мрій,
Плеканих крізь роки, про кращу долю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348705
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.07.2012
автор: палагняк