Олівця я взяв папір, став вірші складати.
Тай подумав, мабуть будуть діти їх читати.
Буква з буквой, слово з словом, вірш собі складаю.
Але ще про що писати, думки я не маю.
Так ось краще розповім Вам, любі мої діти.
Як же дуже сильно тяжко в полі на землі робити.
Нічна тиша, на вкруги, усе поле вкрила.
Де дівчина молодая, в полі тім робила.
Вона, тяжко працювала, в широкому полі.
І була ота дівчина, родом із неволі.
Та влюбився вту дівчину, пан одін вусатий.
Заробляв він собі кошти, дуже був багатий.
Тай узав оту дівчину, викупив зневолі.
І тепер, ота дівчина ,була вже на волі.
Покохала та дівчина, дуже пана щиро.
І за нього заміж вийшла, народіла сина.
І росте отой синок, ходить він по волі.
А його, колись ненька, була у неволі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348663
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2012
автор: paveljurlov67ju