***
Збентежена... Березою тремкою,
Що вітер жартівливо обійняв,
Схилилося єство перед тобою
Посеред вабно з’юнених отав -
Мелодій світу... Де прасердя долі
В собі шукає імпульсу життя.
Ми так дитячо міряємо ролі
І так дитячо ранимо чуття!
А там вгорі - негаснуче огення!
І лоскіт крил, і спраглені слова...
Поміж устами - вічності іменння,
Ім’я, в котрому вічність вік жива,
В котрому свічі не минають воском.
Долоні теплі - щирість без межі.
На мить печально і чомусь так тоскно
Сльоза скотилась віями душі...
(6.07.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348540
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2012
автор: Леся Геник