У кишені зім’яте щастя,
На папері краплини роси.
Вона мабуть звалася Настя
І любила щедроти краси.
Десь губилось у косах літо
І горів у очах вогонь,
Все носила букети квітів,
Дарувала тепло долонь.
Серед степу в подертих джинсах
Несла світу свої почуття.
Мабуть, звалась вона Лариса
І була для когось життям.
На корі заповітно написано
Поруч з власним чиєсь ім’я.
Чи то Настя буде, чи Лариса
Головне, що любов твоя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348535
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2012
автор: Ксенія Подільська