Ми були б родина: я б - тобі дружина…
Спробуй зрозуміти, як гірчить весна.
Дві голубки білі в снах фату весільну
В літом дні налиті в зорепад несли.
Дві голубки білі ту фату весільну
В щастям дні сповиті в снах не донесли.
А скрипка з неба
Струною рветься
І мла досвітня
Нас в осінь кличе
Зиму стрічати на самоті.
Дороги наші - дороги різні.
Слова кохання – слова прості.
Ми були б родина: ти б – мені дружина…
Щастя мало б бути довгим, як життя.
Стрілись інші очі. Їх полон невільний,
Поглядом сповитий, думав - обійду!
Інші очі стрілись. Ті чарівні очі
В щастям дні сповиті стрілись на біду.
А скрипка з неба
Струною ллється
І мла досвітня
Нас в осінь кличе
Зиму стрічати на самоті.
Дороги наші - дороги різні.
Слова кохання – слова прості.
Ми були б родина: я б - тобі дружина.
Щастя мало б бути довгим, як життя.
Ми були б родина: ти б – мені дружина.
Спробуй зрозуміти, як гірчить весна.
І…
Скрипки з неба струною ллються
Слова кохання – слова прості.
І…
Скрипки з неба обом здаються
Слова кохання – слова святі…
Слова кохання – слова святі…
Слова кохання – слова святі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348477
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2012
автор: Михайло Нізовцов