Колись хтось розумний сказав,що якщо вірити,що все буде добре,то це так і буде. Можливо (тільки в іншому житті і не зі мною). Начебто все добре і життя налагоджується,але….. Ціла купа «але». Можна полетіти в космос, можна винайти повітряну машину, цілу низку роботів, але де знайти винахід,який би заспокоїв душу? Звичайно можна накупувати цілий оберемок заспокійливих ліків і жувати їх доки є сили, можна зробити простіше : купити пляшку горілки і просто напитися – це ж заспокоює. Це то заспокоює але чи надовго. Чи просто потрібно розібратися в собі? А що ж мене турбує? Та начебто і нічого, все добре, ок, гуд, найс, а плакати то хочеться. Чому? Кожного вечора ніби прокляття – сльози, погані думки,депресія… Вибачте за відвертість,але іноді і саму вже вивертає від цього відчуття. Ніби ж все нормально, тільки почало налагоджуватися, але… Знову «але» та до Біса його. Хочу літак,купу грошей,будиночок десь біля моря. Ви запитаєте чому я не хочу здоров́я та щастя. А навіщо воно мені? Все одно помру… Ха ну і логіка, якщо так роздумувати, то накльовується питання: «Навіщо тоді їсти, все одно в туалет підеш» (вибачте за грубість). А що таке щастя? Чи кохання?Довіра? Повага? Зрада? Для кожної людини це щось зовсім особисте,не таке, як для інших – індивідуальне. Що ж почнемо….
Щастя…
Як пафосно звучить це із моїх вуст (просто ви цього тільки що не чули). Щастя – це кілограм цукерок, нове вбрання і т.д. Пафосно…. (але правда) Хтось скаже, що для нього це здорові близькі,родичі,батьки, це дах над головою, гроші, благополуччя держави, стабільність економіки, дієва влада, розумний президент, більш-менш розумний і інколи задумливий міністр освіти і науки. А це не пафосно? Та не думаємо ми ні про здорових родичів (частіше думаємо про них,коли вони хворіють), ні про державу, ні про що. Навіщо зводити поняття «щастя» до таких елементарних речей? Хех, накипіло то в душі добре, вибачте. Але за що я прошу вибачення, за правду? Що таке правда? Це поняття абстрактне… Знову розумні слова в голову полізли….
Кохання.
О а тут моя уява розженеться, але швидко вдариться в величезний стовп. Чи кохаю і кохала я колись. Для когось кохання – це бачити людину,яка тобі подобається,яку ти поважаєш і т.д.; це сидіти ввечері і обіймати дорогу людину. Щодо мене, у мене є аж «13 кілограм щастя», коханого щастя. Вам цікаво, що це означає, але я вам цього не розповім, вам, якщо чесно, не дуже то і цікаво. Правда ж? Ой….
Довіра.
Що таке довіра? Це розуміння, покладання на якусь людину, знову пафос, можливо…Я можу довірити одній людині 100 гривень, іншій таємницю, а деяким нічого (якщо чесно ці «деякі» це 98% моїх знайомих)
Повага.
Про це я навіть говорити не хочу. Вибачте, але тут навіть мій словниковий запас зник.
Зрада.
(див. вище)
Я розумію, що це все дурниці і нікому це не цікаво, та все ж….Ех…
Повертаємося до роздумів і депресії. Чому в мене в даний час такі думки??? Саме зараз навалилося…. Почався якийсь такий період життя, що хочеться чи то морозива,чи то 1000000 грн, чи то щастя. 13 кг щастя в мене вже є, а хочеться ще десь приблизно 60-70 кг. Смішно…. Смайлик….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348407
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2012
автор: не_твоя