Красиво ж як!Такий густий туман встелився!
Не видно і не чутно,що навколо:де все й ділось,наче спить життя!
Лиш лезо гостре двигунів автомобільних
цнотливу тишу рве.Ще мить,і, стихло--тиша знов співа!
Різномаїття дій,думок протиречівість,
багато що цей стан Природи виклика.
Один--за крок до самогубства,бо зробив все й просто
заморився жити,
а іншого--натхнення в небо підніма!
Кому дано що.Плазувати чи літати.
Високе бачити,чи по життю сліпий,неначе кріт.
Кріт під землей і красоти він не побаче.
Хотів би бачить,може,та немає чим.
А зрячий бачить все,все розуміє!
Він знає,що корисно,а що повна маячня.
І впевненний:Туман--предвісник Сонця,як
глашатай у Світила.
Відомо,що обов"язково Сонце за туманом поспіша!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348394
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2012
автор: Інтроверт