Моя кохана, мила, рідна!
Лишилась в мене ти одна
Кізонька моя тендітна,
Несамовита й чарівна.
Пройшли разом крізь миті різні,
Хвилини смутку та журби.
Моменти були й щастя, й слізні…
Яка же вдячна я тобі!!!
Що є така маленька Іра,
Що любить так вона чомусь,
Що в ній живе у мене віра,
Тому до неї так я рвусь.
Тому люблю її безмежно,
Люблю її понад усе.
Любити буду незалежно,
Куди життя нас віднесе.
Ти найпрекрасніша істота:
Кумедна, щира й найсмішніша.
Мене ти терпиш шість вже років,
Моя козулько найдобріша.
Дзвоню тобі, коли погано –
Ти розумієш і без слів
І можеш залатати рани
Так, як ще ніхто не вмів.
Підтримаєш, коли потрібно
І розсмішиш, коли сумна.
Ніколи не сприймаєш хибно,
Бо я дурна, і ти дурна…
Всього бажаю я тобі
Найкращого, що є у світі,
Чого бажаю лиш собі…
Навік твоя Вівцюлька Крісті.
20.06.2012 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348347
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.07.2012
автор: Si Jey