...а чим би мені погордитись іще за країну
і що б таки ще вшанувати у цьому содомі
ну так-сяк відбули і відживотіли Руїну
ну трохи пожили по-людськи у мирному домі
а ще поєдналися ліві із правими браття
відбили навалу і відбудували домівку
"варягів" чимало дали до московської знаті
і голодомор пережили і після війни голодівку
гопак свій славетний пронесли по світу як прапор
зварили моста на дніпрі/шана й дяка патону!/
зклепали автівку смішненьку на прізвисько"зАпор"...
і "мрію" у небо пустили кремезну стотонну...
проте й в дещо іншому нами нароблено певної слави
з козацьких бешкетів і ґвалтів до лейби бронштейна
злягання з москвою та віднем на штиб лесбіянки-шалави
й прадавнє оте ремесло не здалося важке нам...
а ще залюбки ми стріляли своїх же поетів
то й що ж тут такого! жінки і земля в нас родючі...
проте як комусь заманеться то гуглом у неті
геть чисто про всіх що розстріляні взнає!.. й які ми падлючі!..
ID: 260593
Рубрика: Вірші, Історична лірика
дата надходження: 19.05.2011 22:21:53
© дата внесення змiн: 19.05.2011 22:21:53
автор: svit
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348207
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 05.07.2012
автор: Лана Сянська