Ви продаєте мову за купюри.,
а матір би за золото здали?
Своїм ж ви руками під тортури
скарби здаєте рідної землі!
Десятки гривень... Ось у чому щастя.
Три дні пройдуть - і їх уже нема,
Чи ж варто мову у народу свого красти,
котра прийшла до нас через віка?
Невже нема в душі святого місця
для усвідомлення національних рис.
І навіть, якщо рідна вам російська -
ти ж ТУТ живет! Подумай! Схаменись!
****
В ілюзіях збудованих не нами
доводиться нам жити день у день,
а люди з голубими прапорами
ще заспівають нам своїх пісень.
Продати душу легко? А свідомість?
А мову рідну? Землю дорогу?
Ви їм все це - ну всім вам натомість
аж пару гривень втамувать жагу.
Прокиньтеся! хіба це ваша участь?
Хабі ці гроші - ціни за святе?!
Бо совість як не гни, вона замучить,
і заживо зсередини зжере!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348121
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.07.2012
автор: JulKosh