Тихо. Удосвіта сходить на роси
Сонячний промінь добра і тепла,
Лягає на поле, стежку в покосах -
Це прокидається в світлі краса
України моєї – квітки земної,
Із фундаментом досвіду втрат, перемог.
Конституційної і Правової
Прагне держави вкраїнський народ.
Чуєте, чайка у хмарах кигиче,
Про Україну складає пісні?
А голос із неба удосвіта кличе
Скріпити в молитві душі людські.
Моя Україно, рідна країно,
Я чую твій подих, слова наддзвінкі
Добре, що в день Конституції нині
Ми можемо вільно співати пісні.
У травах, на росах, на всіх переходах
Курличуть слова журавлиним ключем.
Моя Україно, дзвенить в твоїх водах
Життя мого серця – і радість, і щем.
Нелегке минуле, пусте сьогодення -
Так мало уповні гніздечок лелек..
Боже великий, хай доля не верне
Дні нелегкі у куточки планети,
Й моєї держави, щоб не повертатись
У час, коли важать лиш тіло і плоть,
Коли чужоземець не хоче зізнатись,
Що в Україні вільний народ.
Усе це впізнати нам Богом судилось,
Біленька хатино і лан на межі.
І все ж Україна двері відкрила
В палати просторі і правові.
Є Конституція – право країни,
Є самостійність – вільне життя.
На росах, у водах джерельних перлинних
Нехай ці пророцтва вічно дзвенять….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348022
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2012
автор: Галина Фесюк