Я – твій манекен,
особистий такий,
потрісканий і брудний.
В мене немає очей
і губи сухі,
зате я для тебе
такий лиш один.
Коли ти на роботі,
я слухняно лежу -
слухаю німоту твоїх кроків.
Чекаю з дня на ніч,
без їжі, без сну.
Але ж ти й
не обіцяла вернутись.
Я твоїх друзів усіх,
котів, телефонів,
ненавиджу люто.
Я знаю – сміються вони,
з манекенів таких
відразливо й скупо.
Потрісканий, з пластику
чоловік,
хочу напитись безтями.
Кричати на тебе
щоб так аж до сліз.
Але я манекен,
лежу, воюю з котами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347847
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.07.2012
автор: Медяник Анексій Кримський - МАК