Яка чарівність у землі,
Яка турбота,
Береться зранку й до зорі,
Та й віддається дітям.
Проміння сонця і душа,
Летить в просторі,
Приносить радість у життя,
Та вічну долю.
Де сходить марево вогню,
Красиве небо,
Малюнок радості в душі,
І сходить сонце.
Воно красиве й величаве,
Спокійно дише,
І піднімається над полем,
В обійми кличе.
Бере початок десь і знову,
Радіють люди,
Природі, сонцю і землі,
І вмінню жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347780
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.07.2012
автор: Ю.Вороньківський