Відкоркуй найстаріше вино -
ти так довго мені не снився,
в очах твоїх світ забарився,
але мені вже все одно.
Запали ту святкову свічу
що амурами вся оповита.
З кришталевим вина оксамитом
я минуле при ній пом"яну.
Я із зустрічей наших сплету,
наче з перлів, на пам"ять, намисто -
та любов була ангельськи чиста,
і в долоні тобі покладу...
....
нам пора. заховаю свою запальничку.
нас чекають у різних ліжках і кімнатах.
ми продовжимо вдало так щастя вдавати,
що ввійшло вже, по-моєму, в звичку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347772
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2012
автор: apelsinka