Із чистого листка почати новий день,
Я знову думаю таке ж саме як вчора,
Життя минає й завтра швидко промайне,
Тільки заповнює цей біль мені всю голову.
Кілька хвилин як мить, а потім і її нема,
Піймати погляди які нам подарують велич,
Літо лиш ззовні - всередині крижана зима,
Там у кінці стою і думаю що буду перший.
Нічого не цікаво: хто говорить і чому живе,
Які слова найбільше він або вона полюбить,
За гроші серце в кожного стає таке німе,
І залишає пустку, що ламає людям судьби.
Нехай яскраві очі плакатимуть начебто сумні,
Словам не має віри, забирають вони сили,
Вершина на горі, піднятися б туди мені,
Та ноги в’язнуть, засипає тіло сірим пилом.
30.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347729
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2012
автор: КРІПАКОС