Прийшов до тебе на весілля –
Ну й як тобі таке свавілля?
Дурний, бо мав тебе кохати,
А вліз непроханим до хати.
Та ще й припер розкішні квіти –
Куди тепер мені їх діти:
Хотів нараз тобі віддати,
Як віху до тієї дати,
Що розчахнула нас обох –
Чому не захистив нас Бог?
Сумними дивишся очима,
А поряд той самий хлопчина,
Не гріх якого б покарати,
Бо мав його колись за брата…
Будь, Господи, йому суддя,
Бо він вже муж, а я – то я,
Ніхто я тут, і звать ніяк,
І зайвий між оцих гуляк.
Кладу букет на столу край,
Та йду собі за небокрай,
Через леваду, де колись
У поцілунку ми злились…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2012
автор: Konst