Дивлюсь на цю знайому щиру пару,
Що у літах все ближчають мені,
Що їх тіла, як сонце у заграву,
Плекають словом все мої пісні.
Я заздрю їм - бо щастю завжди заздриш,
Ховєшся від цього у словах,
І хоч так є, та в серці сподіваюсь,
Що в них все краще тільки ще бува.
Із часом все міняються резони,
Вона - доросліше, а він - все старий друг,
Я з щастям провожаю їх перони,
І з вірою, що омине буденних мук.
Нехай вони не часто так зі мною,
У серці я молюсь про їхній день,
Нехай їх щастя не пройде стороною,
Бо їхній дім для мене все навстеж...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347448
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2012
автор: Мирослав Гончарук-Хомин