Зима мете сніжинками подвір’я-
Це скам’янілі сльози,
Що пухнасто-білі.
Весною, восени-вони прозорі,
Дощами проливними губляться у морі.
А взимку сніжно-білі ввишині кружляють
Такі спокійні,хоч гіркі,
Народжені від болю,
Але ним вони й пухкі.
Такі тендітні,крихітні,
Безбарвні, однотонні,
Але надією наповнені -
Гармонійні,монотонні,
Закохані в життя
Хоча не ймуть там віри,
Але не замкнуті у них серця -
Все прагнуть так довіри.
Летять,летять......
Все сиплються з небес,
Чатуючи,щоб сенс в житті воскрес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347399
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2012
автор: Єва Блек