Життя - театр?

Вона  була  десь  на  стадії  втрати  індивідуальності  (якої  насправді  не  існувало  –  креативність  ще  в  дитинстві  була  помножена  на  нуль  батьками  і  ровесниками).  Позначимо  цю  жінку  за  «Х»  (за  умови,  що  ця  змінна  належить  нескінченності,  адже  будь-хто  може  опинитися  в  цій  ролі)..
Отже.  Х  нещодавно  розвелася.  Як  добросовісний  член  суспільства  ходила  на  роботу  і  жила  за  типовою  «нестандартною  схемою»,  скачаною  з  Інтернету  кілька  років  тому.  І  так  би  продовжувалося  далі,  якби…  Якби  не  почала  відчувати.  Часто  було  враження,  що  грає  не  свою  роль,  а  іншу,  чужу.  Проте  зараз  Х  здавалося,  що  вона  справжня,  але…  Стан  усе  одно  був  дивним:  все  розбилося  на  частини…
____________________________________________________________________________________
Епізод  №1.  Надміру  простий  /  знятий  з  1  дубля.
Хлопчик  дарує  дівчинці  кульку.  Вона  довго  не  наважується  її  надути,  але  і  боїться  загубити,  тому  весь  час  носить  під  серцем.  Згодом  таки  вдихає  повітря  у  балон.  

Так  починається  сценарій.
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
За  кадром.  Надміру  не  зрозуміло.
У  хлопчика  Х  бачить  татові  очі.
У  дівчинки  помічає  мамині  риси.
Відчуває  невагомість.

Ототожнення  і  духовне  злиття  з  кулькою  почалося.
____________________________________________________________________________________
Епізод  №2.  Візуально  ускладнений  /  в  хід  ідуть  спец  ефекти.
Хлопчик  з  дівчинкою  зав'язують  кульку  білою  павутинкою.  Вона  спочатку  добре  помітна  і  товста.  Згодом  все  частіше  здригається  від  вітру  і  помітно  тоншає.    Оскільки  розрив  зв’язку  буде  занадто  болісний  для  обох  сторін,  то  ніхто  на  це  так  і  не  наважується…
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
За  сценою.  Спец  ефекти  досягли  успіху.
Х  не  знає,  що  робити.  Судорожно  намагається  притулити  павутинку  до  руки  (так,  щоб  та  не  спадала),  але  в  неї  нічого  не  виходить.  Тому  перемотує  нею  шию  і  деякий  час  задихається  від  жалю  і  ще  незрозуміло  чого.  Через  кілька  хвилин  усе  проходить.
Як  наслідок  усього,  що  відчула,  Х  відмовляється  дивитися  далі.  При  чому  сама  цю  відмову  ігнорує  й  істерично  вимагає  продовження.

Злиття  з  кулькою  50%.
____________________________________________________________________________________
Епізод  №3.  У  небі.
Хлопчика  з  дівчинкою  не  видно.  Павутинка  не  відчувається.  Складно  дихати.  Поруч  із  кулькою  опиняється  щось  таке  схоже  на  неї:  теж  майже  кругле,  тільки  іншого  кольору.  Їм  неодмінно  треба  бути  разом.  Завжди.  Вони  летять  все  вище  і  вище,  не  помічаючи  нікого  і  нічого.  Бракує  повітря  (чи  то  від  висоти,  чи  від  кольору  неба).  Але  він  не  забуває,  він  постійно  ділиться  з  нею  своїм  киснем.  Все  продовжується  до  того  часу,  поки  сам  не  летить  додолу  пустий  ізсередини.  Вона  в  цей  час  розривається  на  клаптики  від  надміру  почуттів.
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
Поза  тілом.  Надмірна  присутність  пульсу.
Х  втрачає  свідомість.  Серцебиття  прискорене.  Вона  ламає  кілька  апаратів,  тому  кардіограму  лікарям  побачити  так  і  не  вдається.  Тому  що  в  цей  час  в  паралельному  світі  солодкої  млості  розчулена  Х  згадує  перше  кохання  і  поцілунок.
Режисер  думає,  що  це  провал  і  божеволіє.  Так  і  не  дізнається,  що  вперше  створив  щось  справжнє.

Злиття  з  кулькою  прямує  до  100%.
____________________________________________________________________________________
Епізод  №4.  Без  режисера.  Груба  постановка.
Хлопчик  із  дівчинкою  продовжують  грати  свої  ролі.  Вони  склеюють  кульку  скетчем,  але  сил  і  повітря  на  те,  щоб  надути  кульку  знову  ,  не  вистачає  (може,  просто  зв'язок  занадто  слабкий)…  Тут  нізвідки  з'являється  купа  персонажів-манекенів  і  допомагають  із  цим.    На  завершення  до  кульки  прив’язується  нова  павутинка,  яка  одразу  і  атакується  тими  ж  манекенами,  які  її  зав'язували.  Проте,  на  диво,  не  рветься,  а  лише  стає  невидимою  (чи  то  непоказною).
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
В  залі.  Без  емоцій.
Відсутність  режисера  відчутна.  Х  продовжує  вважати  манекенів  друзями,  а  не  руйнівниками.  Вони  досі  здаються  їй  справжніми,  а  не  пластмасовими.  
Все  строго  по  сценарію.  Ніхто  не  помічає  провалу,  всі  задоволені.

Зв'язок  із  кулькою  з  незрозумілих  причин  не  переривається.
____________________________________________________________________________________
Епізод  №5.  Найскладніший.
Кулька  натикається  на  щось  земне  і  таке  несхоже  на  неї.  Хлопчик  з  дівчинкою  (можливо  через  відсутність  режисера)  остаточно  старіють  і  зникають,  залишаючи  її  прив’язаною  до  нової  знахідки.  Кулька  все  більше  звикає  до  нього,  вони  приватизують  частинку  неба  і  починають  жити  разом.  Вона  вважає  його  ідеальним,  бачить  світлі  сторони  кубічної  форми,  відмовляючись  звертати  увагу  на  кути  і  темні  грані.  Він  відчуває  смак  влади,  остаточно  опускає  її  на  землю,  постійно  ранячи  своїми  кутами.  В  цей  час  привласнює  кілька  чужих  кульок  (про  запас,  яка  практичність!).Вона  не  витримує  такого  тиску  і  норовисто  летить  геть  (збоку  видно,  що  насправді  знесилено  відповзає  вбік).
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
За  лаштунками.  Безсилля.
Х  злиться  і  таки  видаляє  номер  колишнього  чоловіка.  Провідує  режисера  (який  був  виявляється  і  сценаристом)  у  лікарні,  при  чому  подумує,  чи  не  залишитися  і  самій  тут…  Той  уже  зовсім  збожеволів  і  не  розуміє  (чи  не  чує)  ні  слова.  Весь  час  просить  принести  йому  павутинку…

Зв'язок  із  кулькою  є,  але  невидимий  (чи  то  непоказний)…  Хоч  і  100%.
____________________________________________________________________________________
Епізод  №6.  Незакінчений.
Кульці  таки  вдається  піднятися  в  небо,  але  вона  не  помічає  ,  що  з  неї  повільно  виходить  повітря.  Нікого  поруч  немає,  вона  нарешті  бачить,  що  навкруги  на  сотні  кілометрів  манекени…
…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
У  холі.  Ультиматум.
Знімальна  група  помічає  відсутність  режисера,  адже  сценарій  недописано.  Всі  судорожно  починають  шукати  нового  автора,  бо  попередній  таки  помер  у  лікарні,  так  і  не  зрозумівши,  що  останні  хвилини  провів  серед  справжніх  людей.
Х  змушують  дописати  історію,  а  коли  та  через  надлишок  емоцій  відмовляється…  Діагноз:  божевільна.  Вирок:  непомітно  вбити.

Зв'язок  із  кулькою  найміцніший.


Але  вона  встигає  втекти  звідти…  і  прокидається…  Світло  в  очі.  Х  на  сцені,  а  всі  манекени  в  залі  очікують  її  дій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347342
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2012
автор: Нея Легна