Ґюнтер Ґрасс (Günter Grass)_Was gesagt werden muss (переклад з нім.)
"Те, що мусить бути сказано"
Чому я мовчу занадто довго,
Це будь-який стратег розуміє,
Бо разом ми, хто вижив зі світу цього,
Розміром не більші за дрібні уламки всі є.
Але право на перший удар і далі,
Взяв собі власник рабів,
Що готовий під загальні крики схвальні,
Іранський народ знищити, утопити в крові,
Чиї керівники хотіли би можливо,
Атомну бомбу також собі мати.
Хоча мій цензор всередині, що важливо,
Забороняє мені їх імена називати.
Тої країни, що іншій як загроза,
Де вже багато років таємно зберігаються,
Безліч власних ядерних бомб і кожна,
До контролю і огляду не допускається.
Приховуючи все це і я мовчати звик,
Різною небезпекою залякали,
Що всім моїм словам буде повішений ярлик,
«Брехня», «провокація» і штрафом покарали б,
Як висновок оголосять «антисеміт» мені вирок.
Та зараз і у моїй країні,
Без сумніву, злочин, звершилось,
Покаятися, стояти на колінах,
Комерційний підхід бере в усьому гору,
Відшкодування подають як спокуту,
І компенсаціями називають,
Підводні судна по класу U,
Які в Ізраїль відправляють,
Котрий зброєю що несе руїну,
Під контроль взяти так бажає,
Без ніяких доказів бомб, країну,
Де вибухів не було атомних, це кожен знає,
Але сіють страх як заразу страшну,
І я скажу сказати що повинен.
Чому ж мовчав до цього часу я, чому?
Походження моє тому провина,
І кровоточить випалене на ньому тавро,
І не відмиюся вже я,
Цей факт мені закриває міцно рот,
Приховуючи в моїх записах Ізраїлю ім’я,
Так було раніше і так буде завжди.
Чому ж лише зараз я кажу,
В похилому віці, чорнила висохлі коли:
Про загрозу крихкому миру у світі я пишу?
Несе яку немирний ізраїльський атом,
Бо завтра буде пізно лише тому,
Все те, що ми їм нині віддаємо радо,
На нашу совість знову покладуть вину,
Як співучасть у жахітті що передчувають,
Для слів не має виправдання, не знайдеш.
Я більше не мовчу, рішення приймаю,
Втомився від західного лицемірства вже,
Не відчуваючи надію що мовчавши,
Заставити можна відмовитися від сили,
З вимогами, бо небезпеку відчувавши,
Щоб ці країни обидві допустили,
І передали під контроль усього світу,
Ізраїль атомний потенціал, запас,
Іран бомби нової розробки, своє дітище.
Ізраїльтяни й палестинці лише так для вас,
Всі люди і народи, чий дім повен страшних ілюзій,
Чиї помилки вже у плоть проникли вам,
Допоможіть собі щоб не блукати в замкнутому крузі,
В кінцевому рахунку допомігши нам.
29.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347204
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 29.06.2012
автор: КРІПАКОС