Розіпніть моє серце прилюдно,
Я в кайдани вберусь, як в намисто.
Хай на вигляд це буде - паскудно,
Та в душі буде лад, буде чисто.
Хай ведуть на розп'яття ті двоє,
Що ущент розірвали кохання.
І не здасться усе це вже грою,
Фініш щастю, позаду змагання.
Двоє ті це - невірність і кривда,
Що звели нанівець мою душу.
Височить у мені суму скирда,
Яку нести на плечах я мушу.
Кинь у мене той камінь бруднючий,
Бо любов твоя злістю пропахла.
Бо ти здатен на підлість разючу,
Я від неї вже зовсім зачахла.
Обманула себе, обманула
Повелась на фальшиву картинку.
У омані очей потонула,
Що тримаюсь лиш за соломинку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2012
автор: Вільна птаха