обмертвіла трава під ногами
і губи
висихають іще до народження
нашого,леле, північного щастя
і розхристані діти стрибають у червень
врятувати їх зможе хіба що
життям перетягнуте горло
і неначе облапана пам’ять
гноїться там
де навколишнім навіть мовчать не по силам
і без права тут навіть упасти
я сховався
і ти не помітиш і вийдеш
із надламаних речень
настільки
що я в них залишусь навічно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347115
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2012
автор: edel