Мене ,мабудь,наздоганяє старість,
Щоб подолати молодість,весну,
Щоби відняти цю останню радість,-
Мені жбурнула в коси сивину.
Що сивина?-Коли душа співає,
Коли я чую серця ніжний стук,
Коли навколо враз все завмирає
Від дотику коханих ніжних рук.
Я хочу ще натішитись весною!-
Нехай чужа вона,а всеж -весна!
Я хочу вся наповнитись тобою,
Адже життя прожила я сама.
Сама з собою все навпіл ділила,
Сама сміялась й плакала сама.
Сама співала і сама тужила...
Жили удвох, я була сама.
Тож не спіши до мене,старість,
Прошу:продовж життя мойого дні.
Дай ще відчути цю останню радість,
Що так розквітла буйно навесні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347112
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2012
автор: mura