Я розіллю між друзів старий джин,
Промовлю тост в дорогу на прощання,
І ми підем – у світ чудес і див,
У світ пригод й любові без зітхання.
Ми викроєм собі свої стежки,
Сховаєм шрам, що різали напам’ять,
Повернемось, але вже повні сил,
Щоб розділити знов момент прощання.
Лиш по очах, що зберегли свій тон,
Впізнаю я своїх братів породи,
Серед яких мовчали в унісон,
І між яких гарчали задля згоди.
Роки пройдуть – волосся посивіє,
Загояться рубці, і плечі вже сутулі,
І втретє ми зберемось в нашу дію,
Щоби чекати тих, хто ще мандрує…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347090
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2012
автор: Мирослав Гончарук-Хомин