А я люблю мигдаль.
Тільки подумай, чому.
І знаєш, трішечки жаль,
Себе віддаю я йому.
Я дуже люблю мигдаль,
Він згадку про тебе несе.
В очах у твоїх кришталь,
Пробач ти мене за все.
Очиці твої, мов мигдаль,
На колір. І на тепло.
Та шкода, шкода, нажаль,
Що не для мене воно.
А ти не любиш мигдаль,
Від цього я так невтішна.
Бо очі й мої , на жаль,
На колір мигдалю і вишні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2012
автор: Ніка Мельник