Не муч мене, не тримай, відпусти!
Я переплачу, забуду, я обіцяю!
Якщо далі буде як є – краще піди.
На відміну від тебе, я можу сказати, що відчуваю.
І нехай потьмяніє світ,
І я захочу за небо сховатись.
Пройде час, у серці вистигне слід.
Мені не в силу з вогнем далі гратись.
Я переплачу, забуду, я обіцяю.
Піди геть, я прошу, піди!
Двері у серце відкритими залишаю,
Хоч й замітаю старанно сліди…
А як ні, залишайся надовго!
Залишайсь не на рік, не на два.
Тільки прошу, не грайся зі мною,
Бо від того болить голова.
Залишайся у серці моєму,
Закривай старанно замки.
А як ні, спали вогнем все,
Тільки гасити – не приходи…
У вогні багряному я горітиму,
Та не бійсь, не почуєш мій крик!
Ти не любиш, краще й я не любитиму.
Пересилю себе, лиш би ти зник…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346742
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: Настя Мозгова