Ворон кричить щоденно біля хати,
Вікно відкрите, хоч би не влетів…
Мені ще скільки прийдеться чекати,
Отих ворожих і страшних «Карків».
Бо доки молоді, то «Ку» зозулі,
Літа нам, як і долі – накує,
Ми заспіваємо дитині «Лю-лі»
І усміхнеться серденько моє.
А потім вороння, ти не прогониш,
Що нестиме смертельні голоси
І прийде Та з якої не "поспориш",
Вона всім каже: « В мене не проси!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346700
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: Віталій Назарук