На краю світу, де горя немає,
В селищі тихім у самоті
Дівчина-юність невпинно зростає,
Безмежно щаслива в своєму житті.
Зростає. Без зради й незгоди,
Самотньо міняє свій світ.
Вона не шукає навколо пригоди,
Їй більш довподоби звуки трембіт.
Нехай це і дивно, що так в самотині
Щаслива й прекрасна вона.
В надуманій часом казковій країні,
Де завжди буяє весна.
Та так їй судилось. Вона і не проти,
Не гляне на інші края.
Навіщо дівчині зайві турботи?
Навіщо чужая земля?
До неї не линьте душею черствою,
Ну псуйте чисту красу.
Вона , мов цукерка з смачною нугою,
Розтає. Для щастя не буде часу.
Тому не чіпайте, не зачіпайте!
Нехай проживає невинне життя.
Тому не любіть, тому не лякайте,
Вона-чарівне безневинне дитя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346665
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: Ніка Мельник