Горять у матусі заплакані очі,
Не тому, що в неї на серці печаль,
Ці сльози мовчазні, вони не пророчі,
А, як мені бачити сльози ці жаль…
Вони мимоволі збігають струмочком,
Як плаття красиве, десь там промайне
І згадує мама ту першу сорочку,
Це тата дарунок, а це вже святе.
Я мамину пісню співатиму вічно,
Хоч мами давно на землі вже нема
І Бога прошу у житті потойбічнім
Щоб маму, хоч там оминула зима.
Вдивіться уважно в матусі обличчя,
Коли ще живі, то розгладьте лице,
Бо всі ми під Богом, життя в нас не вічне,
Щоб ми не лягали в могилу з свинцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346441
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2012
автор: Віталій Назарук