Із думок ти випускаєш час,
Навіть якщо зможеш полюбити.
Він спливе і знов залишить нас.
І тоді вже нічого робити.
А крізь пальці вислизає те,
Що раніше міцно ми тримали.
Сумно дуже в серці, а, проте,
Ми на це, мабуть, давно чекали.
Покриває те, що було, сніг,
Радісних думок не залишає.
І на перехресті всіх доріг
Спільної для нас уже немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2012
автор: Neolle