Небо в зірках лиш для того, щоб ніч не заходила в душу,
Вирине страх, та самого життя на землі не порушить.
Зоряний вир доторкнеться туди, де знайдуть його очі.
Зникне пустир, то Ікарів сліди береже він щоночі.
Сльози небес, то зірниця повільно скотилась за кручі.
Слід від чудес, мов слова, що промовила ти неминуче.
Щира краса, з недосяжності виникне втрачений спомин,
Чиста роса ще не зникла, та тане, зникає той промінь.
Хочеш піти? Та тримає зоря німбо-світлом урочим.
В небі світи, оживають моря, або серце стукоче.
Небо без хмар, ллється сяйво вигонячи проблиски ночі…
Тихо комар, пропищав, а підступно, цю мить він зурочив.
22.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345937
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2012
автор: Андрій Гагін