До Європи не належим,
Хоч Європою ми є.
А Росія каже гучно:
“Не чіпай! То все моє!”
Хто ж ми,браття українці?
Нащо так ганьбим себе?
Де козацька та зухвалість?
Гордовитість наша де?
Безхребетними ми стали.
Сорому в очах нема!
Подивіться нашу Раду!
Геть усім!
Усім ганьба!
Позамилювали очі.
Топчуть,прають нашу гідність.
Мову нашу зневажають.
Брешуть,що кругом стабільність.
Боже! Як же цій Вкраїні
Треба голову підняти!
Скинути усю цю нечість!
Руссю вЕличною стати!
Не Росієй, не лякайтесь,
Володимирською Руссю!
Коли браття об’єднались
Думкою, відвагой, честтю.
Наша рідна Україна!
Ти не вмерла, не сконала!
Тебе діти твої рідні
Ланцюгами прикували!
Дихання тобі немає,
Серце стиснулось до болю.
Не терпи, збирись силАми,
І паскудникам дай бою!
Як же тОбі, моя ненька,
За життя твоє дісталось...
Бо красуня ти, розкішна!
Так усім кругом бажалась.
Вірю я, що є у Тебе
Ще прихованії сили.
Є надія, Українці!
Бути Вільній Україні!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345823
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 23.06.2012
автор: Lora Vasko