Червневої ночі, короткої ночі
Сльозою туманились мамині очі.
Вслухалася мати, тривожилась мати:
- То грім десь гуркоче, чи, може, гармати?
Тривожилась мати за мить до війни -
Десь там, за димами, кохані сини.
Синів її трійко у війську Червонім:
Найстарший на чатах стоїть, на кордоні;
Середній будує мости й переправи -
Навчається добре саперної справи;
Найменший в піхоті, як є, рядовим,
Стрілецького полку він був зв"язковим.
І їм в горезвісний, у план "Барбаросса",
Свої корективи внести довелося.
У перші ж хвилини нерівного бою
Упав прикордонник , спливаючи кров"ю.
Він матір собою тоді заслонив -
Ішла тільки перша хвилина війни...
На схід закурились воєнні дороги,
Палали степи біля Дону і Волги.
І тут зрозумів наш бувалий солдат -
Рубіж цей - останній. Ні кроку назад!
Всі сили зібравши і волю в кулак,
Він вдарив могутньо - схитнувся чужак!
І вже покотилась на захід війна
І вже над Дніпром канонада луна,
Там син середульший пірнув десь під воду,
Коли переправу понтонну наводив.
Кипіла тоді від снарядів ріка
І кров за водою червона така...
Дощі і тумани, морози й сніги,
Під Корсунем в зашморгу мруть вороги.
Там січа була від зорі до зорі -
Згадають не раз Сталінград на Дніпрі!
Котилась війна до ворожих воріт,
Укотре зітхав із полегшенням світ.
Та смерть ще гуляла на бранних полях,
Війни не скінчився ще вогненний шлях.
І вже за туманами Одер синів -
Дійшов до Берліна найменший з синів.
Він там розписався на стінах рейхстагу,
А потім на поміч він рушив, до Праги.
І - постріл останній тієї війни...
І в бронзі постали герої-сини.
Вітрець молоденьку берізку гойда.
Вслухається мати... Синів вигляда...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345545
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.06.2012
автор: Дощ