Ви усі, без вийнятку, для них стали мішені,
Кожен з вас їхня вже власність і слухняний раб,
Лиш погляньте, що сміттям повні кишені,
І брехні цієї величезний розростається масштаб.
Ваші руки ці щодня тримають їхні гроші,
Кістку справно ловите і повертаєте до хазяїв,
Приручили і на прив’язі але вас поїдають воші,
Мова та яку ще знали вчора – завтра є без слів.
Хто ж кому що винен і яке це чесне право,
Де закони, що свободу захистять нашу від зла?
Човен тоне, я п’ять гривень заплачу за переправу,
Віра в’язне у болоті і неправди сковує її смола.
Ну навіщо я дивлюся і шукаю світлу вихід?
Всі вже майже звикли в сутінках сидіти як сліпі,
Я дбайливо зі стола у жменю назбираю крихіт,
Ті голодні істини це їстимуть допоки є живі.
21.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345454
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2012
автор: КРІПАКОС