Ой, літо – літечко,
Колише травами
Умитими.
Шепочуть стиха.
Дощ засинає.
Дні прохолодні вже
Пішли блукати десь,
Утомлені.
Прогнала спека,
Лишились в маю.
Ото вже спекотно!
І мізки плавляться
Морозивом.
А розтечуться?
От буде смішно.
Та вже розтануло
І розтеклося те
Морозиво.
Ото вже лихо.
Ковтаю спішно.
А конюшина нас
Втішала піснями
Рожевими.
Не чули ще?
Почути треба!
І так згадалося –
Кохання лилося
Ковточками,
На конюшині,
Та просто неба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2012
автор: Ліоліна