На горнятку з порцеляни
Сидить зайчик мальований
Всім навкруг розповідаю,
Що з тим косооким маю.
Коли я частуюсь соком,
Підкрадається він боком
Й заглядає потихеньку,
Чи не лишу хоч крапельку .
Наливаю з м’яти чаю -
Головою він киває ,
Мружить очі та зітхає,
Пару вухами пускає.
А як я смакую юшку,
Опускає в неї вушко!
От усім й розповідаю,
Що з тим зайчиком я маю.
Проковтну трішки компоту –
Загляда мені до рота,
Вусами мене лоскоче-
Вишні, мабуть, також хоче.
П’ю холодную водичку -
Надува кумедно щічку.
Він напився б “ Пепсі “ схоже
Дотягнутись лиш не може.
Молока не допиваю,
Бо ще зайцю залишаю.
Мама не буде сваритись –
З другом мушу ж поділитись.
Про звірятко треба дбати –
Так мене учила мати.
Не біда, що мальоване,
Зате миле і кохане.
Усміхається матуся…
Я ж до неї пригорнуся
Й залюбки розповідаю,
Що з тим зайчиком я маю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345126
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 20.06.2012
автор: палагняк