Ти, кохана і мила мені людино.
Ти, рідніший і кращий поміж усіх.
Ти, а роки біжуть і тікають невпинно.
Ти, прекрасний, як перший і білий сніг.
І нехай світ бунтує такі почуття.
В цю епоху нікого нічим не здивуєш.
Але, знаю, в минуле нема вороття.
Невже ти трепету мого більш не відчуєш?
Шумом вітер нашіптує твоє ім’я,
Й сонце в небі мов світить твоїми очима.
Не достатньо мені того довгого доброго дня,
В ньому родиться сум і журба самочинна.
Ти, безмірна душа, і щира й глибока,
Ти, безкрає, глибоке і любляче серце.
Ти, що посіяв у душу мою неспокій,
Ти, що серце моє з твоїм разом б’ється!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345018
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2012
автор: Оксана Гринчук