Яка краса довкола нас чудесна!
Ти тільки стань... На хвильку зупинись...
Рибалка сушить проти сонця весла,
В задумі явір до води схиливсь...
Посеред лугу - квіти, квіти, квіти!
Шовкових трав хвиляста блискотінь
Під ноги стелить дзвоники тендітні,
Готує нам уквітчану постіль.
Вгорі хмарки пливуть до небокраю -
Неспішний плин їх нам не обрида.
На пасовиську мирно ремигає
Корів поважних сита череда.
Димлять лани пшеницею густою,
Спориш пойняв дорогу польову...
Сп"янілі від квіткового настою,
Впадемо ми на вигріту траву.
Усе до болю рідне, серцю миле,
Хоч десь, можливо, й ліпша є краса.
Мені ж той край, де мати породила,
Дорожчий над усякі чудеса!
На всі віки краса оця чудесна -
Цвіте тепер, цвістиме і колись.
Минають зими, осені та весни
І лиш літа...у кучері вплелись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344990
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.06.2012
автор: Дощ