Ніч дарує безмежну прохолоду,
Покриває темним пережитком;
Місяцем освітлює турботу,
Загорнувши свою ласку в звитки.
Ніч порушує мій спокій. Передрання
Напускає в душу первоцвітів.
Я гублюсь несміло у коханні.
Я не впевнена у тому, що робити.
Зорі ніжно миготять з орбіти,
Їхні погляди відблискує ріка.
Зорі знають, що мені робити,
Їхній досвід зважують віка.
Хвилі вітру линуть в передранні,
Хвилі теплі та п"янкі.
Розчинились ми в моїм коханні,
Роз"єднали сльози нас гіркі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2012
автор: Ніка Мельник