Розійшлись стежини.Вже нема сімї,
Лищ образ руїни сипляться її.
А на перехресті залишивсь синок:
То до мами рветься, то до тата крок.
Ручками малими пробує знайти
Й класти поміж ними рятівні мости.
Та вже так далеко їхні береги,
Що і для лелеки даль не доснаги.
Хоче маму вдома, хоче й татуся.
Ну защо малому вже біда оця?
І обох благає серденьком сумним,
Та в чужому раю вже глухі вони.
Бо заради щастя, кожен вже свого,
Кинули нещастю в пазурі його.
7.06.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344571
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: тарпик