З висоти небес, із сонячного цеберця…

З  висоти  небес,  із  сонячного  цеберця  
ллється    проміння  золотоспадом  ,
падає  в  в  мої  лазуритові  озерця,
торкаючись  їх  глибин    каскадом...
Оновлюючи  вінця  зіниць  мазком  митця
і  наповнюючи  свіжим    блиском,
дає  мені  життєдайну  силу  від  Творця,
в  душі,  відбивається  відгуком...
Лине  теплом,  любов'ю  й  ніжністю  до  серця,
відтворюючи  у  віршах  спектром
всю  красу  природи,  змальовуючи  зблизька,
щоб  всі  наповнились  її  чаром...
Її  жаром,  ти  і  я  ,  вся  країна  моя
й  було  все  добре  у  нас  загалом
і  переповнювали  всіх  нас  щастя  й  краса.
І  щоб  був  для  нас  рідний  край  -раєм,  
бо  всього  цього  хочуть  моє  серце  й  душа...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344547
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: Макієвська Наталія Є.