А власне...що змінилося?!
Все така ж самотність, тиша... спокою навіть добавилось.
От тільки порожнеча побільшала - прірва в душі.
І надія померла... Хоча ні, вона ж ніколи не помирає! Вона буде доживати дні, зі мною, - смертельно хвора, квола і слабка, лежачи на ліжку клубочком, тихо схлипувати і проситиме ліків...десь там - у моїй свідомості... Нажаль, я не взмозі її вилікувати...не я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344500
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: Олеся Глібка