Я виховую діток, хоч сама ще дитина.
Вірю в правду, наснагу, добро.
Вірю в чисте усе, що поєднано в слові ЛЮДИНА
І упевненість цю не відніме у мене ніхто.
Скажуть : юна, невміла, наївна,
А можливо і часом дурна.
Не ображусь. Мене надиха Україна,
Тому в серці квітне весна.
Просто чиста, не обляпана брудом.
Не тому, що бруду цього не було,
А тому що вміла скидати отруту,
Хоч у грудях до щему пекло...
Може грішна, п"янка, соковита,
Не моя, не моя в тім вина.
Я об скелю зневаги розбита,
В серці лишились лиш крихти добра.
Я на злість сили не маю,
На турботу сил вистача.
Кого люблю - образ не тримаю,
Хоча часом чекаю тепла.
Вдячна долі за мрії крилаті,
Що Вкраїни я дочка ясна.
Не судіть мене, люди пихаті,
Подаруте лиш крихти добра!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344493
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: Ніка Мельник