Цілуєш губи, мов вдихаєш запах квітів
і кожна мить приносить кожному своє…
Вона для тебе лиш одна така на світі
хоч ти закоханий без меж -це не твоє…
Щось зовсім дивне сталося у серці -
Великий шторм, хоча раніше штиль…
Всі почуття зійшлись в одному герці…
Ти дістаєш романтику зі скринь.
Ти знаєш точно, що вона не зрадить.
Ти відсторониш всіх, бо любиш лиш її.
Ти купиш квіти, хто її розрадить ?
начхати, що троянди дорогі…
Якби цей світ ще їй під ноги кинуть…
собі ж нічого – усе найкраще їй…
Вона ж всміхалась,усмішки поринуть,
забуваючи ножі, ти тільки мрій…
А ти любив…А ти цього не бачив…
Чи може знав та слухать не хотів?
Заплакала. І ти пробачив.
…її усмішка знов віщує біль…)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344453
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: teodora