дівчинка зіткана з невагомості,
переплетена стрічками натхнення,
стоїть гордо на загубленій сцені
і декламує на вухо космосу.
розписи небачених квітів,
зігріті словами у грудях печери.
дівчинка з білосніжного паперу
нашіптує мені казки дивовижні,
малює зоряний пил,
вибираючись на вершину тижня.
слово її креслить кардіограму,
очами холод теплішає...
дівчинка Космос
знає мене вІршами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344441
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2012
автор: Biryuza